Malta Festival Poznań ogłasza pierwszy punkt programu – będzie teatralnie i tanecznie dzięki międzynarodowym artystom i artystkom. Hasłem przewodnim festiwalu, który odbędzie się na przełomie czerwca i lipca, będą „Geografie wyobraźni”.

„Haiti, Singapur, Kongo, Białoruś, Turcja – to kraje przywoływane w projektach artystów i artystek zaproszonych na tegoroczną Maltę. Rozstrzelone na mapie świata geograficzne miejsca zyskują swoją tożsamość w gestach, ruchach, wierzeniach i kulturze zamieszkujących je ludzi. To dzięki ich wyobraźni geografii zostaje nadany sens, a jednocześnie sama ta wyobraźnia jest zależna od geograficzno-kulturowych uwarunkowań. I właśnie tę lokalność wyobraźni, jej płynność, czasowość, ruch chcemy uczynić tematem tegorocznej Malty” – tak Michał Merczyński i Dorota Semenowicz otwierają tekst programowy Malta Festival Poznań. Dyrektor artystyczny i programerka festiwalu wyjaśniają w ten sposób hasło, które towarzyszy 33. edycji festiwalu: „Geografie wyobraźni / Geographies of Imagination / Географії уяви”.

Festiwal Malta rozpocznie się 28 czerwca i potrwa do 2 lipca. Podczas pięciu dni widzowie i widzki zobaczą prawie 50 wydarzeń, odbywających się w różnych przestrzeniach festiwalowych. Centrum Festiwalowe będzie zlokalizowane w siedzibie Fundacji Malta, w samym sercu miasta, w zabytkowym budynku Arkadii przy ul. Ratajczaka 44. Pozostałe wydarzenia będą prezentowane w wybranych miejscach partnerskich i na ulicach miasta.

Lokalność w świecie globalnym

Publiczność będzie miała okazję zobaczyć, jak lokalność się przekształca i jak przekształcają ją artyści, wybierając się na cztery spektakle teatralno-taneczne.

fot. Dajana Lothert

Multidyscyplinarny spektakl Yishun Is Burning w reżyserii singapursko-niemieckiego artysty Choy Ka Faia jest poświęcony azjatyckiemu szamanizmowi, a dokładnie duchowej praktyce z Yishun, czyli jednego z przedmieść Singapuru. Spektakl Ka Faia to wielokulturowa impreza taneczna z elementami voguingu, przekraczająca granice płci, rasy i religii, celebrująca poszukiwanie w tańcu własnej duchowości. Azjatyckie tradycje szamańskie są dla twórcy punktem wyjścia do spektakli, instalacji i wystaw ukazujących zmiany, którym ulegały pod wpływem m.in. kolonializmu czy rozwoju technologii.

fot. Daniel Nicoalevsky

Afrobrazylijska twórczyni Ana Pi w The Divine Cypher przygląda się haitańskim rytuałom wudu, czyli religii powstałej w zetknięciu wierzeń afrykańskich z indiańską kulturą i religią katolicką. Artystkę interesuje miejsce wudu we współczesnej haitańskiej wyobraźni, przede wszystkim w tańcach miejskich. Performans jest podróżą w czasie, łączy przeszłość, teraźniejszość i przyszłość, taniec i obraz, wyobrażenie i rzeczywistość. W The Divine Cypher znajdują się liczne odniesienia do dzieła amerykańskiej reżyserki filmowej i badaczki Mayi Deren, która dla Any Pi stała się duchową przewodniczką po rzeczywistości i kulturze Haiti oraz partnerką w „rozmowie”.

W obu spektaklach – zarówno Choy Ka Faia, jak i Any Pi – dokumentalny opis rytualnych doświadczeń zderza się z wyobraźnią twórców, którzy pokazują, jak tradycja zostaje przechwycona przez współczesne formy taneczne.

Kolejnym artystą jest dobrze znany maltańskiej publiczności Igor Shugaleev, którego performans spotkał się w zeszłym roku z uważnym i empatycznym odbiorem. W najnowszym spektaklu współtworzonym z Sergeyem Shabohinem białoruski performer opowiada o własnym doświadczeniu nieustannego, bolesnego poszukiwania wolności. Punktem wyjścia do Ich heiße Frau Troffea jest historia tytułowej Troffei, która w XVI wieku niespodziewanie dla siebie samej zaczęła gorączkowo tańczyć przez cały dzień i noc na jednej z wąskich uliczek Strasburga. Jej aktywność wywołała epidemię tańca. Odwołując się do tej historii, Shugaleev opowiada o szoku wywołanym oddzieleniem od domu, o przymusowej emigracji z Białorusi i poszukiwaniu siebie w berlińskiej kulturze rave.

fot. Patricia Stead

Niezwykle barwną i oryginalną propozycją teatralno-taneczną będzie uliczne przedstawienie Patricka Zizy. Dandyism jest inspirowany kongijskim zjawiskiem saperów (sapeurs). Na początku XX wieku skolonizowana ludność środkowej Afryki przechwytywała w ramach oporu styl europejskich dżentelmenów (garnitury, kapelusze, laski). Zjawisko spopularyzowało się w latach 60., tworząc swoistą subkulturę wielkomiejską. Dziś wyraża się w nim dążenie do równouprawnienia płci. W spektaklu Patricka Zizy tancerze w zjawiskowych, groteskowych kostiumach wykonują ekspresyjny taniec, celebrując różnorodność i indywidualizm.

Ciało, ruch i obraz – to wspólny mianownik projektów performatywnych, które publiczność zobaczy na tegorocznym Festiwalu Malta. Na spektakle – z wyjątkiem przedstawienia Patricka Zizy – obowiązują bilety dostępne na platformie ToBilet.pl. Po spektaklach zapraszamy na rozmowy z artystami – Choy Ka Faiem, Aną Pi i Igorem Shugaleevem.

Przedsmak pełnowymiarowego programu

„Interesuje nas ukazanie lokalności w świecie globalnych przepływów i transferów artystycznych, zarówno tych dobrowolnych, jak i wymuszonych wojną czy sytuacją ekonomiczną” – mówią Dorota Semenowicz i Michał Merczyński. Inspiracją do takiego myślenia o programie była twórczość Orhana Pamuka, zdobywcy literackiej Nagrody Nobla w 2006 roku. Turecki pisarz podejmuje w swoich książkach temat relacji między lokalnym a światowym, peryferyjnym a centralnym, ruchem a osiadłością. Wprowadza do dyskusji temat przepływów kulturowych, krążenia i przemieszczenia idei i praktyk. Jego najbardziej znana powieść Nazywam się Czerwień jest podstawą zamówionej na tegoroczny festiwal opery Ja, Şeküre. Stworzył ją jeden z najciekawszych polskich kompozytorów średniego pokolenia, Aleksander Nowak. Opera zostanie zaprezentowana w wersji koncertowej podczas Malta Festival Poznań 2023. Wydarzeniu będzie towarzyszyć spotkanie z Orhanem Pamukiem.

Publiczność jak co roku zostanie także zaproszona na plenerową paradę otwarcia i koncert finałowy. Nie zabraknie również dyskusji w ramach Forum, warsztatów i spektakli dla dzieci, wieczornych koncertów i silent disco do rana w Centrum Festiwalowym z imponującym widokiem na pl. Wolności. Stay tuned!

Географії уяви. Фестиваль Мальта оголошує свою театрально-танцювальну програму

Фестиваль Мальта Познань анонсує перший пункт цьогорічної програми – буде театрально-танцювально завдяки іноземним митцям і мисткиням. «Географії уяви» –  так звучить гасло фестивалю, який проходитиме у кінці червня – на початку липня. 

«Гаїті, Сінгапур, Конго, Білорусь, Туреччина – ці країни згадуються у проектах митців, запрошених на цьогорічну Мальту. Географічні місця, розкидані на карті світу, набувають своєї ідентичності в жестах, рухах, віруваннях і культурі людей, які тут живуть. Завдяки їхній уяві географія набуває сенсу, та водночас сама їх уява залежить від географічних і культурних умов. Саме цю локальність уяви, її текучість, мінливість і рух ми хочемо зробити темою цьогорічної Мальти» – такими словами Міхал Мерчиньский та Дорота Семенович розпочинають текст програми Фестивалю Мальта Познань. Так художній керівник і відбірниця фестивалю пояснюють гасло, яке супроводжує 33-й фестиваль: «Geografie wyobraźni / Geographies of Imagination / Географії уяви». 

Фестиваль Мальта розпочнеться 28 червня і триватиме до 2 липня. Протягом п’яти днів на глядачів чекає майже 50 подій, які проходитимуть на різних фестивальних локаціях. Фестивальний центр буде розташований у Фундації Мальта, у самому центрі міста, в історичній будівлі Аркадія на вул. Ратайчака 44. Інші події будуть відбуватися у обраних партнерських локаціях та на вулицях міста.

Локальність у глобальному світі

Глядачі матимуть змогу побачити, як змінюється локальність і як її змінюють митці, відвідавши чотири театрально-танцювальні вистави.

fot. Dajana Lothert

Мультидисциплінарний перформанс «Yishun Is Burning» сінгапурсько-німецького художника Чой Ка Фай присвячений азіатському шаманізму, а точніше духовній практиці з одного з передмість Сінгапуру – Ішунь. Спектакль Чой Ка Фай – це мультикультурна танцювальна подія-voguing, що долає межі статі, раси та релігії, а також оспівує пошук власної духовності в танці. Азіатські шаманські традиції стають для митця відправною точкою для перформансів, інсталяцій та виставок, що демонструють їх зміни під впливом колоніалізму чи розвитку технологій.

fot. Daniel Nicoalevsky

Афро-бразильська мисткиня Ана Пі у «The Divine Cypher» досліджує гаїтянські ритуали вуду – релігію, яка з’явилась у результаті зіткнення африканських вірувань з індійською культурою та католицькою релігією. Ану Пі цікавить місце вуду в сучасній гаїтянській уяві, те, як воно функціонує в сучасних міських танцях. Цей перформанс – це подорож у часі, яка поєднує минуле, майбутнє і сьогодення. У «The Divine Cypher» є численні згадки про творчість американської режисерки та дослідниці Майї Дерен, яка стала для Ани Пі духовною провідницею через дійсність і культуру Гаїті та партнеркою у «розмові».

В обох виставах – як Чой Ка Фай, так і Ани Пі – документальний опис ритуальних переживань стикається з уявою творців, які показують, як традиція перейшла до сучасних танцювальних форм.

Ще один митець – добре відомий мальтійській публіці з минулого року Ігор Шугалєєв, перформанс якого глядачі зустріли з неабиякою уважністю та емпатією. У новій виставі, створеній у спільно з Сергієм Шабохіним, білоруський перформер розповідає про власний досвід постійного, болісного пошуку свободи. Відправною точкою для «Ich heiße Frau Troffea» є історія фрау Троффеї, котра у XVI столітті несподівано для себе протанцювала увесь день та ніч на одній з вузьких вуличок Страсбурга. Її поведінка викликала танцювальну епідемію. Посилаючись на цю історію, Шугалєєв розповідає про шок від розлуки з домом, вимушеної еміграції з Білорусі та пошуків себе в берлінській рейв-культурі.

fot. Patricia Stead

Вулична вистава Патріка Зізи стане надзвичайно колоритним та оригінальним театрально-танцювальним перформансом. Натхненням для вистави «Dandyism» стали конголезькі сапери (sapeurs). На початку ХХ століття колонізоване населення Центральної Африки перейняло, як форму опору, стиль європейських джентльменів (костюми, капелюхи, тростини). Явище стало популярним у 1960-х роках, створивши своєрідну субкультуру великих міст. Сьогодні це спосіб висловити прагнення гендерної рівності. У спектаклі Патріка Зізи танцівники у феноменальних, гротескних костюмах виконують експресивний танець, оспівуючи різноманітність та індивідуалізм.

Тіло, рух і образ – ось спільний знаменник перформативних проектів, які побачать глядачі цьогорічного Фестивалю Мальта. Квитки на усі спектаклі, за винятком перформансу Патріка Зізи, доступні на платформі ToBilet.pl. Після виступів запрошуємо на розмови з артистами – Чой Ка Фай, Аною Пі та Ігорем Шугалєєвим.

У передчутті повноцінної програми

«Ми зацікавлені в тому, щоб показати локальність у світі глобальних мистецьких потоків та трансферів, як добровільних, так і вимушених війною чи економічною ситуацією» – кажуть Дорота Семенович та Міхал Мерчиньский. Натхненням для такого бачення програми стала творчість турецького письменника Орхана Памука, лауреата Нобелівської премії з літератури 2006 року. У своїх книгах турецький письменник роздумує про співвідношення локального та глобального, периферійного та центрального, руху та осілості. Він вводить в дискусію тему культурних потоків, циркуляції та переміщення ідей і практик. Його найвідоміший роман «Мене називають Червоний» став основою для опери «Ja, Şeküre», створеної спеціально для цьогорічного фестивалю. Її автором став один із найцікавіших польських композиторів середнього покоління Олександр Новак. У концертній версії оперу буде виконано ​​під час Фестивалю Мальта Познань 2023. У рамках Фестивалю також відбудеться зустріч з Орханом Памуком.