Ich heiße Frau Troffea

Na tydzień przed festiwalem Marii Magdaleny w 1518 roku Frau Troffea wyszła z domu przez podwórze i niespodziewanie dla siebie samej zaczęła gorączkowo tańczyć na jednej z wąskich strasburskich uliczek. Tańczyła cały dzień aż do późnego wieczora, a potem całą noc, padając ze zmęczenia, z zakrwawionymi stopami. Jej taniec przetoczył się przez miasto i wywołał epidemię tańca.

Odwołując się do historii Frau Troffea, performer Igor Shugaleev opowiada o własnym doświadczeniu nieustannego, bolesnego poszukiwania wolności. Szok wywołany oddzieleniem od domu i przeszłości, przymusową emigracją z Białorusi i poszukiwaniem siebie sprawia, że rozpływa się on całkowicie w berlińskiej kulturze rave. Jak pisze Dominik Gac w czasopiśmie „Teatr”, w spektaklu oglądamy „stopniowe odzyskiwanie swobody ruchu, pokonywanie opresji, która musiała zapisać się w ciele, a którą podglądaliśmy na niektórych materiałach wideo. Opancerzone samochody, tłumy protestujących, migoczące światła, rozedrgany obraz rejestrowany w trakcie ucieczki” . W intensywnej ceremonii ciała i przez prywatną historię Igor Shugaleev i Sergey Shabohin opowiadają o doświadczeniu zniewolonego białoruskiego narodu i obsesyjnym poszukiwaniu wolności.

PO PRZEDSTAWIENIU ODBĘDZIE SIĘ ROZMOWA Z IGOREM SHUGALEEVEM.

*** UA ***

Сергій Шабохін / Ігор Шугалєєв «Ich heiße Frau Troffea»

За тиждень до фестивалю Марії Магдалини в 1518 році фрау Троффеа вийшла з дому через двір і, несподівано для себе, почала несамовито танцювати на одній з вузьких вуличок Страсбурга. Вона танцювала цілий день до пізнього вечора, а потім всю ніч із закривавленими ногами падаючи від утоми. Її танець прокотився містом і викликав танцювальну епідемію.

Посилаючись на історію фрау Троффеа, перформер Ігор Шугалєєв розповідає про власний досвід постійного, болісного пошуку свободи. Шок від розлуки з домом і минулим, вимушеної еміграції з Білорусі та пошуків себе змушує його повністю розчинитися в рейв-культурі Берліна. Як пише Домінік Гац у журналі «Театр», у виставі ми бачимо «поступове повернення свободи рухів, подолання гніту, який зафіксувався у тілі, і який ми могли помітити у деяких відеоматеріалах. Броньовані машини, натовпи протестувальників, мерехтливі вогні, хитке зображення, зафіксоване під час втечі». У напруженій тілесній церемонії та через приватну історію Ігор Шугалєєв та Сергій Шабохін розповідають про досвід поневоленої білоруської нації та одержимий пошук свободи.

Увага: у спектаклі використано миготливе світло високої інтенсивності.

ПІСЛЯ ПЕРФОРМЕНСУ ВІДБУДЕТЬСЯ РОЗМОВА З ІГОРЕМ ШУГАЛЄЄВИМ.

*** BE ***

За тыдзень да фэсту ў гонар Сьвятой Марыі Магдалены ў 1518 годзе фрау Трафэя выйшла са свайго дому праз задні  двор і нечакана для сябе самой пачала апантана танчыць на адной з вузкіх вулачак Страсбургу. Яна танчыла ўвесь дзень з ранку да позьняга вечара і ўсю ноч запар. На трэці дзень гэтых шалёных рухаў  яна была цалкам зьнясіленая, пантофлі набрынялі крывёю, але спыніцца яна не магла.  Нарэшце яе заразьлівы танец ахапіў увесь горад, выклікаўшы танцавальную эпідэмію, якая прынесла шмат ахвяраў.

Занураючыся ў гісторыю фрау Трафэі, выканаўца распавядае пра ўласны вопыт траўматычнай апантанасьці і бясконцых пошукаў свабоды, якія падаюцца балючымі і фатальнымі. Праз шок, выкліканы растаньнем з домам і са сваім мінулым, паглынуты прымусовай эміграцыяй зь Беларусі і пошукамі сябе, ён цалкам растае ў прыцягальнай бэрлінскай рэйв-культуры. 

Як піша Дамінік Гац у часопісе «Тэатр», у спектаклі мы бачым «паступовае вяртанне свабоды рухаў, пераадоленне прыгнёту, які, напэўна, быў зафіксаваны ў целе і які мы назіралі на некаторых відэаматэрыялах. Бронемашыны, натоўпы пратэстоўцаў, мігатлівыя агні, хісткая карціна, зафіксаваная падчас уцёкаў.»

Праз інтэнсіўную цырымонію цела распавядаецца гісторыя хваробы цэлай краіны і апантаных пошукаў лекаў ад свабоды.

Ідэя, рэжысёр: Сяргей Шабохін
Ідэя, перформер: Ігар Шугалееў
Харэаграфія: Агнешка Крыст
Музыка: Мікіта Бабашкін
Відэа: Аляксандра Канончанка
Прадзюсарка: Марына Дашук

Прадзюсар: KALEKTAR (Даследчая пляцоўка беларускаг асучаснага мастацтва)
Копрадзюсар:  Nowy Teatr

У рамках МАСТАЦКІХ РЭЗІДЭНЦЫЙ ТЭАТРАЛЬНАГА ІНСТЫТУТА | УКРАІНА-БЕЛАРУСЬ

Партнёры:  JunОst in Bayern, Prague Pride

Заўвага: у перформансе выкарыстоўваецца яркае мігатлівае святло.