The Divine Cypher

Dla niewolników przywożonych masowo z zachodniej Afryki na haitańskie plantacje cukru wudu, powstałe w zetknięciu wierzeń afrykańskich z indiańską kulturą i religią katolicką, było nicią wiążącą ich z domem i przodkami, spajało wspólnotę i stanowiło symbol oporu. Wudu było długo religią nieoficjalną i praktyką podziemną, tłumioną zarówno przez rząd, jak i przez duchowieństwo katolickie. Dopiero na początku XXI wieku stało się na Haiti jedną z religii państwowych.

Spektakl The Divine Cypher (Boski krąg) nie jest dokumentalną pracą na temat historii haitańskich tańców i pieśni rytualnych, lecz – jak mówi reżyserka – hołdem dla rewolucyjnego piękna ludu Haiti, z przeszłości, przyszłości i teraźniejszości. Anę Pi interesuje miejsce wudu we współczesnej haitańskiej wyobraźni, sposób, w jaki funkcjonuje we współczesnych tańcach miejskich. Samo słowo „cypher” odnosi się zarówno do otwartego magicznego kręgu, w którym wykonywano rytualne tańce wudu, jak i do kręgu, w którym toczą się współczesne taneczne bitwy uliczne (np. w breakdance).

Spektakl Any Pi jest podróżą w czasie, łączy przeszłość, teraźniejszość i przyszłość, taniec i obraz, wyobrażenie i rzeczywistość. Jest również dialogiem z legendarną artystką-badaczką zafascynowaną kulturą Haiti – Mayą Deren. Ikona amerykańskiej awangardy filmowej, która zasłynęła radykalną subiektywizacją doświadczenia czasu i przestrzeni w kinie, przebywała na Haiti w latach 1947–1954. Zintegrowała się z lokalną społecznością przeprowadzającą rytuał, brała udział w ceremoniach, a w końcu przeszła inicjację w praktykę wudu. Efektem jej pobytu jest niejednorodne dzieło, obejmujące wiele godzin materiału filmowego, ogromny zbiór dźwięków, serię zdjęć rejestrujących życie społeczne na Haiti, album muzyczny Voices of Haiti, fundamentalne studium antropologiczne Divine Horsemen. The Living Gods of Haiti (dosłownie Boski jeźdźca. Żyjący bogowie Haiti*) oraz liczne wykłady, które Deren prowadziła przez kilka lat po powrocie do Nowego Jorku. Filmu nigdy nie zrealizowała. Ukazał się on po jej śmierci, pt. Divine Horsemen, zmontowany przez jej trzeciego męża.

W spektaklu The Divine Cypher znajdują się liczne odniesienia do dzieła amerykańskiej badaczki, która dla Any Pi stała się pośredniczką, duchową przewodniczką po rzeczywistości i kulturze Haiti oraz partnerką w „rozmowie”. Spektakl jawi się jako spotkanie dwóch kobiet, które poddają refleksji sposób obrazowania haitańskich rytualnych gestów i ich miejsce we współczesnej pamięci ruchowej. Słowo „cypher” można zatem interpretować również jako krąg, w którym taniec Any Pi łączy się z archiwalnymi obrazami i głosami.

PO PRZEDSTAWIENIU ODBĘDZIE SIĘ ROZMOWA Z JEGO CHOREOGRAFKĄ, ANĄ PI.

* W języku polskim książka ukazała się w 2000 roku pod tytułem Taniec nieba i ziemi. Bogowie haitańskiego wudu, nakładem Wydawnictwa A, w tłumaczeniu Małgorzaty Wiśniewskiej i Zbigniewa Zagajewskiego.

*** UA ***

Ана Пі «The Divine Cypher»

Для рабів, яких масово вивозили із Західної Африки на гаїтянські цукрові плантації, вуду, створене в результаті контакту африканських вірувань з індійською культурою та католицькою релігією, було тим, що зв’язувало їх із домівкою та предками, воно об’єднувало спільноту та було символом опору. Вуду довгий час було неофіційною релігією та підпільною практикою, придушуваною як урядом, так і католицьким духовенством. Лише на початку ХХІ століття воно стало однією з державних релігій Гаїті.

Спектакль «The Divine Cypher» (Божественне коло) — це не документальна робота про історію гаїтянських танців і ритуальних пісень, а, за словами режисера, данина революційній красі народу Гаїті, з минулого, майбутнього і сьогодення. Ану Пі цікавить місце вуду в сучасній гаїтянській уяві, те, як воно функціонує в сучасних міських танцях. Саме слово «cypher» означає як відкрите магічне коло, у якому виконувалися ритуальні танці вуду, так і коло, у якому відбуваються сучасні вуличні танцювальні батли (наприклад, брейкданс).

Спектакль Ани Пі – це подорож у часі, яка поєднує минуле, сьогодення та майбутнє, танець та образ, уяву та реальність. Це також діалог із легендарною мисткинею-дослідницею, що захоплюється культурою Гаїті – Майєю Дерен. Ікона американського кіноавангарду, відома радикальною суб’єктивацією досвіду часу та простору в кіно, перебувала на Гаїті у 1947–1954 роках. Вона зінтегрувалася з місцевим населенням, що проводило ритуал, мисткиня брала участь у церемоніях і, зрештою, пройшла ініціацію у практику вуду. Результатом її перебування стала неоднорідна робота, яка включає багатогодинний кіноматеріал, величезну колекцію звуків, серію фотографій, що фіксують соціальне життя Гаїті, музичний альбом «Voices of Haiti» та фундаментальне антропологічне дослідження «Divine Horsemen. The Living Gods of Haiti» (дослівно «Божественні вершники. Живі боги Гаїті»*) та численні лекції, які Дерен проводила протягом кількох років після повернення до Нью-Йорка. Вона так і не створила цього фільму. Він з’явився після її смерті під назвою «Divine Horsemen», його змонтував її третій чоловік.

У виставі «The Divine Cypher» є численні згадки про творчість американської дослідниці, яка стала медіаторкою Ани Пі, духовною провідницею через дійсність і культуру Гаїті та партнеркою у «розмові». Спектакль – це зустріч двох жінок, які розмірковують над способом зображення гаїтянських ритуальних жестів та їх місцем у сучасній руховій пам’яті. Тому слово «cypher» також можна трактувати як коло, в якому танець Ани Пі поєднується з архівними образами та голосами.

ПІСЛЯ ПЕРФОРМАНСУ ВІДБУДЕТЬСЯ РОЗМОВА З ХОРЕОГРАФИНЕЮ АНОЮ ПІ. 

* Польською мовою книга з’явилась у 2000 році під назвою «Taniec nieba i ziemi. Bogowie haitańskiego wudu», опублікована «Виданіцтвом А» у перекладі Малгожати Вишневської та Збігнєва Загаєвського.